Креничі — село, входить до складу Підгірцівського старостинського округу Козинської селищної ради.

Площа населеного пункту — 1100 га.

Населення — 141 особа.

Історичні дані.

Село розташоване між горами і криницями, від чого і його назва.

22 червня 1582 року А. Тиша-Биковський заповів Креничі братові В. Тиші-Биковському, а той заставив село якомусь Юрію Банке. 16 серпня 1586 року землянин Б. Глибицький передав Креничі В. Креницькому.

У 1586 році Київський міщанин Василь Ходика купив “у шляхтича Гуревича село Креничі о 4-х милях від замку Київського” і з того часу став іменуватися Ходикою-Креницьким.

Універсалом від 18 серпня 1652 року, даним київському полковнику і всій старшині Б. Хмельницьким, утверджувалося, що Креничі разом з Ходосівкою “надані монастиреві панненському Михайлівському”. В універсалі гетьмана Івана Самойловича 10 серпня 1682 року на ім’я ігумені Меланії сказано, що Креничі – “надання пана Креничівського”. Тож до монастирського володіння Креничі були приватною власністю.

У 1729 році Богословський монастир мав у Креничах 31 двір. Під час секуляризації 1787 року Креничі й Підгірці відішли до державної казни. При в’їзді в Креничі з’явився стовп з написом “Креничи. Казенные крестьяне”. 1900-го року в Креничах у 103 дворах проживало 523 мешканця, в селі була церква, однокласна парафіяльна школа, три вітряки.

У 1761 році ігумені Богословського дівочого монастиря Ксанфія Протанська збудувала у Креничах Покровську церкву, що збереглася до наших днів і є археологічною пам’яткою ХVІІІ ст.

Інформація про село Креничі в Медико-топографічному описі державних маєтностей Київської округи з зображенням деяких природних витворів рослинного і тваринного світу, разом із статистикою кожного села, їхнім виглядом, зробленим з натури, зображенням селянських костюмів та географічною картою Київської округи / Д. П. Де ля Фліз.