Підгірці — село, входить до складу Підгірцівського старостинського округу Козинської селищної ради.

Розташоване за 23 км від районного центру м. Обухів та за 25 км від обласного центру — м. Київ.

Відстань до найближчої залізничної станції — ст. Підгірці — 3 км. Територія населеного пункту межує з трасою міжнародного значення.

Населений пункт повністю газифікований, телефонізований, прокладена водопровідна мережа, з вуличним освітленням.

Телефонний код:  +380 4572. Поштовий індекс: 08710.

Площа населеного пункту с. Підгірці — 1960,24 га.

Чисельність населення — 988 осіб.

Геральдика с. Підгірці затверджена рішенням сесії Підгірцівської сільської ради у 2006 р.

На території с. Підгірці розташовані:

• адмінприміщення Підгірцівського старостинського округу Козинської селищної ради, в якому розміщені: фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, сільська бібліотека, Підгірцівське комунальне підприємство (Адреса: 08710, Київська обл., Обухівський р-н, с.Підгірці, вул.Васильківська,39. Телефон приймальної: 04572-44-733);
• Підгірцівський ліцей, дитячий садок «Ромашка».

На території с.Підгірці розташований та постійно діє унікальний пам’ятник архітектури — православна церква чуда Архістратига Михаїла (збудована 1742 року) з настоятелем архімандритом Серафимом (Пружинським).

Історичні дані.

У давнину поселення знаходилося на горах, та з часом воно переселилося вниз, під гору, звідки і його назва — Підгірці. Над селом височіють гори: Круча, Ткачів горб, Високий горб, Винниця.

Біля Підгірців у 1950 р. виявлено поселення трипільської археологічної культури (3 тис. до н.е.), доби пізньої бронзи (2 тис. до н.е.), поселення і скарб бронзових речей передскитського часу (ІХ-VIII ст. до н.е.). В урочищах Обірок і Човника досліджено скарб бронзових прикрас, поховання, а також поселення із залишками житла та бронзової майстерні раннього залізного віку (V ст. до н.е.), яке дало назву археологічній підгірцівській культурі. На горі Винниці зберігаються залишки курганів скитського часу, що мають спільну назву — Гострі Могили.

Перші згадки про село відносяться до XVI ст. У своєму заповіті Семен Мелешкович роздав свої маєтки, у т.ч. і Підгірці, різним монастирям. До того часу село належало київському землянинові, пану Богуфалу Михайловичу Паші — підсудкові київському, який заклав село Мелешковичу за позичені гроші. Мелешкович у 1563 р. заповів Підгірці Микільському монастиреві з правом викупу Пашею. У 1629 році село, маючи 31 двір, належало Печерському панненському (дівочому) монастиреві.

22 грудня 1648 року універсал Богдана Хмельницького вимагав від підгірцівських селян бути “в послушенстві” ігумені Києво-Печерського дівочого монастиря Магдалини Біленької. Належність Підгірців Свято-Вознесенському Фролівському монастиреві універсалом 3 лютого 1660 року підтвердив гетьман Юрій Хмельницький, 6 жовтня 1673 року — гетьман Іван Самойлович. Цю належність підтверджували також надані царями Іваном Олексійовичем і Петром Олексійовичем, царівною Софією Олексіївною грамоти (1690 року). У 1729 році Фролівський Києво-Подільський монастир мав у Підгірцях 52 двори.

У 1742 році збудовано Свято-Михайлівську церкву, що збереглася до наших днів і є архітектурною пам’яткою XVIII ст.

У XVIII ст. Підгірці носили статус містечка. 4 січня 1806 року Київська казенна палата представила титулярному радникові Гудимі села Підгірці та Мархалівку “в питейний откуп”.

1900-го року в Підгірцях знаходилося 372 двори, в яких мешкало 1980 жителів. Місцеві селяни займалися хліборобством, а дехто з них відправлявся на заробітки до Києва. Земля (2180 десятин) належала селянам. У Підгірцях працювали: православна церква, однокласна парафіяльна школа, 27 вітряків місцевих селян.

Під час громадянської війни у 1919 році, місцеве населення підтримувало повстанський рух селян Київщини, очолюваний отаманом Данилом Зеленим.

У 1923 році село ввійшло до складу Обухівського району Київської округи Київської губернії.

У 1930-х роках село понесло багато втрат під час колективізації, Голодомору, репресій. Великих збитків і людських втрат зазнали Підгірці під час Другої світової війни.

Інформація про село Підгірці в Медико-топографічному описі державних маєтностей Київської округи з зображенням деяких природних витворів рослинного і тваринного світу, разом із статистикою кожного села, їхнім виглядом, зробленим з натури, зображенням селянських костюмів та географічною картою Київської округи / Д. П. Де ля Фліз.