АФРИКАНСЬКА ЧУМА СВИНЕЙ

Етіологія, епізоотологія, діагностика, профілактика та особливості контролю

ЕТІОЛОГІЯ

Класифікація збудника

Вірус африканської чуми свиней (ВАЧС) – це ДНК вмісний вірус, який належить до родини Asfarviridae, роду Asfivirus. ВАЧС є єдиним представником свого виду, проте вірусні генотипи були ідентифіковані за допомогою рестриктази з аналізом послідовності. Вірулентність ізолятів ВАЧС суттєво відрізняється і стандартна номенклатура ізолятів включає місто або країну ізоляції та дві останні цифри року ізоляції (наприклад Лісабон ‟60, DR ‟78). Це єдиний відомий ДНК арбовірус.

Стійкість до фізичного та хімічного впливу

Температура:         Стійкий до низьких температур. Тепло інактивує при/за 56оС/70 хвилин; 60оС/20 хвилин.

рН        Інактивує при рН 11,5 в без сироватковому середовищі. Сироватка збільшує стійкість вірусу, наприклад за рН 13,4 – резистентність зберігається 21 годину без сироватки, і кілька діб за наявності сироватки.

Хімічні речовини / Дезінфектанти: Чутливий до ефіру і хлороформу. Інактивується в 8/1000 гідроксиду натрію (за 30 хвилин), гіпохлориту – 2,3% хлору (за 30 хвилин), 3/1000 формаліну (за 30 хвилин), 3% орто-фенілфенолу (за 30 хвилин) і сполук йоду.

Виживання:         Залишається життєздатним тривалий час в крові, фекаліях і тканинах; особливо в інфікованих, сирих або недостатньо проварених продуктах зі свинини. Може розмножуватися в векторі (Ornithodoro ssp.).

ЕПІЗООТОЛОГІЯ

Епізоотологія АЧС є складною з точки зору моделі інфекцій, що відбуваються в Африці і Європі. АЧС поширюється через цикли передач за участю домашніх свиней, диких кабанів, диких африканських молюсків, і аргасових кліщів.

Носії

• Африканська дика свиня (бородавочник (Phacochoerus aethiopicus), чагарникові свині (Potamochoeru sp.), гігантські лісові свині (Hylochoerus meinertzhageni), як правило, ймовірно заражені і виступають як резервуари АЧС в Африці.
• Носії, у яких спостерігається захворювання: домашні свині (Sus Domestica), європейський дикий кабан і американська дика свиня.
• Кліщі роду Ornithodoros вважаються природними членистоногими хазяями і існує деяке припущення, що АЧС є хворобою членистоногих і деякі види ссавців, такі як домашні свині, являють собою «випадкових господарів”.

Передача

• Пряма передача:

• контакт між хворими та здоровими тваринами

• Опосередкована передача:

• харчуючись відходами, що містять заражене м’ясо (збудник АЧС може залишатися заразним впродовж 3-6 місяців в сирокопчених продуктах зі свинини)
• біологічні вектори – м’які кліщі роду Ornithodoros
• фоміти включають в себе, приміщення, транспортні засоби, інвентар, одяг

• Через кліщовий вектор: трансфазно, трансоваріально, а також трапляється статевий шлях передачі

Джерела вірусу

• Кров, тканини, виділення і екскременти хворих і загиблих тварин
• Тварини, які одужали після гострої або хронічної форми інфекції можуть залишатися вірусоносіями, перебуваючи постійно у зараженому стані, діючи в якості носіїв вірусу; особливо у африканських диких свиней, а також у домашніх свиней в ензоотичних районах
• М’які кліщі роду Ornithodoros

Поширеність

Африканська чума свиней – ензоотична хвороба в більшості країн Африки на південь від Сахари, включаючи Мадагаскар. В Європі була виявлена й успішно викорінена на Піренейському півострові, але як і раніше знаходиться в Сардинії. У 1970-ті роки, АЧС реєсирувалась в Карибському басейні (Гаїті та Домініканській Республіці) та одній країні в Південній Америці (Бразилія), але була успішно ліквідована. Зовсім нещодавно з’явилась на Кавказі (Грузія, Азербайджан і Вірменія) і Росії.

ДІАГНОСТИКА

Інкубаційний період в природних умовах, як правило становить 4-19 діб; гостра форма 3-4 доби. Згідно Санітарного кодексу наземних тварин МЕБ, інкубаційний період у дикої свині становить 15 діб.

Клінічний діагноз

Підгостра форма (висока вірулентність вірусу)

• Раптова загибель з кількома ознаками

Гостра форма (висока вірулентність вірусу)

• Лихоманка (40,5 – 42°С)
• Рання лейкопенія і тромбоцитопенія (48-72 години)
• Почервоніння шкіри (у білих свиней) – кінчики вух, хвоста, дистальні відділи кінцівок, черевні ділянки грудної клітини і живота
• Анорексія, млявість, ціаноз і порушення координації рухів протягом 24-48 годин до смерті
• Збільшення пульсу і частоти дихання
• Блювота, пронос (іноді кривавий) і можуть бути очні витікання
• Смерть настає впродовж 6-13 діб, іноді до 20 діб
• Вагітні свиноматки можуть абортувати
• Перехворілі тварини залишаються вірусоносіями впродовж життя
• У домашніх свиней, смертність часто наближається до 100%

Підгостра форма (помірно-вірулентний вірус)

• Менше інтенсивні ознаки; незначне підвищення температури, зниження апетиту і депресія
• Тривалість захворювання складає 5-30 діб
• Аборти у вагітних свиноматок
• Смерть впродовж 15-45 діб
• Коефіцієнт смертності нижче (наприклад, 30-70%, коливається в широких межах)

Хронічна форма (помірно або низько вірулентний вірус)

• Різні ознаки: втрата ваги, нерегулярні підвищення температури, респіраторні ознаки некрозу в ділянках шкіри, хронічні шкірні виразки, артрит
• Перикардит, спайки легень, набряки суглобів
• Прогресує впродовж 2-15 місяців
• Низький рівень смертності

Ураження

Гостра форма (не всі пошкодження помітні, що залежить від ізоляту)

• Виражені крововиливи в шлунково-печінкових і ниркових лімфатичних вузлах
• Петехіальні крововиливи ниркової кори, також в мозковому шарі і мисках нирок
• Застійна спленомегалія
• Набряки і ділянки ціанозу на безшерстних частинах тіла
• Шкірні синці на ногах і животі
• Надлишок плевральної, перикардіальної і / або перитонеальної рідини
• Петехії в слизових оболонках гортані та сечового міхура, а також на вісцеральній поверхні органів
• Набряки в брижових структурах товстої кишки і прилеглих до жовчного міхура; також стінки жовчного міхура

Хронічна форма

• Може відбуватись центральний казеозний некроз і мінералізація легень
• Лімфатичні вузли збільшені

Диференційна діагностика

• Класична чума свиней (КЧС або чума свиней)

• Неможливо диференціювати АЧС і КЧС за клінічними даними або даними аутопсії; необхідно відправити зразки для лабораторного дослідження

• Репродуктивно респіраторний синдром свиней (РРСС)
• Бешиха
• Сальмонельоз
• Хвороба Ауєскі (або псевдосказ) [молоді свині]
• Пастерельоз
• інші септичні ускладнення

Лабораторна діагностика

Зразки

Ідентифікація патогена

• Має бути наданий повний набір зразків, а саме:

• кров, зібрана під час ранньої стадії лихоманки в ЕДТА (0,5%)
• селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики і нирки (при температурі 4°С)

Серологічні тести

• Сироватка зібрана впродовж 8-21 діб після зараження від тварин, що видужують

Процедури

Ідентифікація патогена

• Ізоляція:

• інокуляція клітинної культури (первинні культури моноцитів свиней або клітин кісткового мозку –у більшості ізолятів спостерігається гемадсорбція)

• а) Реакція гемадсорбції (HAD) – позитивний результат реакції HAD є остаточним для діагностики АЧС (дві процедури)

• Процедура 1: в первинних культурах лейкоцитів
• Процедура 2: тест “розеткоутворення” в лейкоцитах периферичної крові від інфікованих свиней

• б) виявлення антигену за допомогою тесту імунофлюоресценції – позитивний тест плюс ознаки і відповідні ураження можуть передбачити можливий діагноз АЧС
• в) виявлення вірусного генома за допомогою полімеразної ланцюгової реакції – метод ПЛР особливо корисний, коли зразки можуть бути непридатні для виділення вірусу або виявлення антигену (гниття)
• d) Біопроба більше не рекомендується

Серологічні тести

• а) Імуноферментний аналіз (запропонований тест для міжнародної торгівлі)
• б) Непряма реакція імунної флюоресценції (нРІФ) – мають використовувати в якості підтверджуючого тесту для сироватки з областей, які вільні від АЧС і позитивних з ELISA, і для сироваток з ендемічних областей, які є безрезультатними в ELISA
• с) Імуноблотинг тест – використовується в якості альтернативи випробуванню нРІФ для підтвердження результатів з сумнівними індивідуальними сироватками

Для отримання більш докладної інформації щодо методики лабораторної діагностики, будь ласка, зверніться до Глави 2.8.1 Африканська чума свиней в останньому виданні настанови МЕБ діагностичних тестів і вакцин для наземних тварин під заголовком “Методи діагностики”.

ПРОФІЛАКТИКА І КОНТРОЛЬ

Санітарна профілактика

Свині-носії вірусу АЧС і постійно заражені дикі свині вимагають особливої уваги в боротьбі з цією хворобою.

Вільні країни

• Обережна політика імпорту тварин і продуктів тваринного походження
• Утилізація харчових відходів з літаків або човнів, які прибувають із заражених країн
• Ефективна стерилізація сміття

В осередках

• Негайний забій всіх свиней і належна утилізація трупів і сміття має важливе значення
• Ретельне очищення і дезінфекція
• Призначення контролю перевезення свиней в заражених зонах
• Детальне епідеміологічне розслідування, з відстеженням можливих джерел (вгору за течією) і можливого поширення (вниз за течією) інфекції
• Спостереження за зараженими зонами та їх околицями

Інфіковані країни

• Уникати контакту між свинями і м’якими кліщами (векторами) та їх середовищами існування (Африка) – тобто запобігти контакту свиней з безпритульними тваринами

Медична профілактика

• Лікування заборонене
• Вакцина не запропонована