Шановні жителі сіл

Підгірці, Романків та Креничі!

Всі ми звикли до того, що вибори в Україні проходять дуже часто. Президентські, парламентські, позачергові, місцеві… Агітація, обіцянки, підкуп виборців, подарунки, гречка…
Сам передвиборчий процес вже став буденністю — знову ми бачимо усміхнені обличчя кандидатів, слухаємо та читаємо їх передвиборчі обіцянки та незмінні популістичні гасла. Кандидати не гребують за час передвиборчих перегонів зробити більше, ніж за весь час перебування у владі, дуже часто наздоганяючи передвиборчі обіцянки попередніх виборів, а прийшовши до влади — забувають про обіцяне або зовсім зникають, залишаючи людей з проблемами як мінімум до наступної передвиборчої програми. Всі ці дії є нічим іншим, як лицемірством та цинічною брехнею. І, на жаль, чим більше брехні, тим охочіше в неї повірять. Брехня, яка підриває віру людей у краще майбутнє та сам сенс свого голосування на чергових виборах.

Саме в противагу цьому я, Кравченко Сергій Сергійович, цілком свідомо та виважено вирішив йти на вибори кандидатом на посаду голови Підгірцівської сільської ради.

Я живу в селі Підгірці з 1987 року і добре пам’ятаю ті часи, коли у нас майже не було доріг, діти ходили до старої 4-річної школи та дитсадка, будівля сільської ради знаходилась по вулиці Київській. Ми ходили до школи в селі Великі Дмитровичі, добиратися до якої та з неї додому часто було проблемою, а вечорами робили домашні завдання при світлі свічки. Йде час, вирішено багато проблем, багато ще потребує виконання, більшість з яких мені відомо.

Я народився 17 березня 1982 року в місті Веймар, Німеччина, де на той час мій батько, Сергій Павлович, проходив військову службу в складі Збройних Сил СРСР. Саме мого батька в наших селах знають більше, ніж мене. Знають як людину слова, честі та високої моралі. Від нього я успадкував всі позитивні якості, за ними же він виховував мене, моїх брата і сестру. Як людина, що віддала 7 років службі в Збройних Силах, батько змалку прищеплював мені думку бути військовим.

Так, після 11 років навчання в Великодмитрівській школі в 1999 році я вступив до Київського військового інституту управління і зв’язку на факультет “Телекомунікаційних систем та мереж”. В 2001 році інститут був приєднаний до Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” і перейменований на Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації НТУУ “КПІ”, який я закінчив у 2004 році та здобув повну вищу освіту за спеціальністю “Системи та комплекси військового зв’язку”. Після закінчення інституту був направлений для подальшої військової служби до 169 навчального центру Збройних Сил України (смт. Десна) на посаду командира навчального взводу зв’язку. У квітні 2005 року був призначений на посаду начальника відділення АСУВ “Карпати”, на якій перебував до звільнення зі Збройних Сил України у запас за скороченням штатів у вересні 2005 року. З 2005 по 2008 роки працював в ТОВ “Профі Центр” та ТОВ “Альянс Текнолоджиз” на посадах менеджера, керівника відділу. З 2008 року по 2012 рік — директор Приватного підприємства “Трінітек”.

19 березня 2014 року був призваний на військову службу до лав ЗС України по мобілізації згідно Указу Президента України №303 від 17.03.2014 р. до Обухівського районного військового комісаріату Київської області на посаду начальника відділення офіцерів запасу і кадрів. У березні 2015 року звільнений зі Збройних Сил України в запас по демобілізації у званні “капітан запасу”. Приймав учать в антитерористичній операцій. Нехай, я провів порівняно невеликий час в зоні АТО, але і його було достатньо для відчуття гібридної війни з середини, дорогоцінного спілкування з бійцями ЗС України та розуміння великого прагнення українського народу до вільного майбутнього. Як і мій батько, я віддав 7 років свого життя службі в Збройних Силах. Це доволі невеликий час, однак достатній, щоб виховати патріотизм та почуття захисника Вітчизни, відчути справжню армійську дружбу.

Йдучи на вибори, я вирішив відійти від написання передвиборчої програми в її класичному розумінні. Бо цей документ є лише деяким банальним озвученням загальних проблем, або ж зовсім простим виразом популізму для залучення більшої кількості голосів в день виборів. До того ж, зміст даного документу носить лише рекомендаційний характер і частіше всього про передвиборчу програму кандидата люди забувають, а сам колишній кандидат про неї воліє не згадувати.

В противагу передвиборчій програмі кандидата я розробив проект програми соціально-економічного та культурного розвитку сіл Підгірці, Романків та Креничі на 2016-2020 роки, в який я вклав лише реальні завдання без популістичної складової. І хоча на даний час текст проекту програми не є ідеальним, він буде поданий на розгляд громадськості та депутатів, доповнений їх побажаннями та згодом затверджений сесією сільської ради. Адже не може голова знати краще, що потрібно зробити в наших селах для їх жителів, і не в праві самовільно вирішувати питання цілої громади. Бо саме люди наших сіл як ніхто краще знають проблеми, з якими стикаються щодня. На основі затвердженої громадою програми соціально-економічного та культурного розвитку будуть складені плани роботи на календарний рік з указанням відповідальних осіб та термінів виконання. Виконання або причини невиконання програми будуть прозоро висвітлені перед громадою для звітності, оцінки виконання, побажань та здорової критики. Розвиток наших сіл вбачаю в тісній співпраці сільської ради з територіальною громадою та чітке дотримання сільським головою Конституції України та Законів України.

Сільська рада повинна чути думки її жителів та своєчасно на них реагувати. На веб-сайті наших сіл  http://підгірці.укр створено розділ для звернень громадян, де кожний житель може подати звернення, переглядати список звернень та відповіді від посадових осіб. В приміщенні сільської ради повинна бути поштова скринька для аналогічних письмових звернень. Новини сіл, основні заходи, робота сільської ради та всіх підпорядкованих підприємств і підрозділів будуть викладені на сайті сіл та, якщо так вирішить громада, в періодичній газеті (друк вимагає виділення коштів).

Я йду на вибори без підтримки жодної політичної партії чи будь-яких спонсорів, які після виборів обов’язково вимагають повернення “дивідендів”. Зі своєї сторони, я не вкладаю жодних коштів у свою передвиборчу програму. Бо безглуздо очікувати чесність та порядність від кандидата, який витрачає великі кошти на красиві передвиборчі буклети, подарунки та підкуп виборців.

Йду на вибори з чистим серцем, відкритою душею та розумінням великої відповідальності перед громадою посади сільського голови як представника волі народу.

З повагою
Сергій Кравченко